Лікування АІТ

Аутоімунний тиреоїдит — це захворювання, при якому імунна система помилково атакує клітини щитоподібної залози, викликаючи її запалення.

Види та форми патології

Ця патологія має різні форми, що відрізняються за перебігом та клінічними проявами:

• хронічний — найпоширеніша форма, що поступово призводить до гіпотиреозу;

• післяпологовий — виникає через 2-6 місяців після пологів через зміни в імунній системі;

• безбольовий — подібний до післяпологового, але не пов’язаний із вагітністю;

• цитокін-індукований — розвивається у пацієнтів, які отримують лікування інтерферонами або іншими імуномодулюючими препаратами;

• ювенільний — аутоімунний тиреоїдит у дітей та підлітків, що часто пов’язаний зі спадковою схильністю.

Кожна з цих форм має свої особливості перебігу, але всі вони можуть призводити до зниження функції щитоподібної залози.

Причини та наслідки аутоімунного тиреоїдиту

Основним фактором розвитку хвороби є порушення роботи імунної системи, що спричиняє агресію проти власних тканин щитоподібної залози. Вона виникає через наступне:

• генетична схильність — наявність випадків у родичів підвищує ризик хвороби;

• гормональні зміни — особливо часто пов’язані аутоімунний тиреоїдит і вагітність, менопауза або захворювання ендокринної системи;

• йодний дисбаланс — надлишок або нестача йоду в організмі (тому так важливе харчування при аутоімунному тиреоїдиті);

• хронічні інфекції — вірусні та бактеріальні захворювання можуть стати тригером для імунної відповіді;

• стрес і перевтома — впливають на роботу імунної системи та ендокринного балансу.

При відсутності лікування можуть виникати серйозні наслідки аутоімунного тиреоїдиту:

• гіпотиреоз — аутоімунний тиреоїдит може призвести до зниження функції щитоподібної залози, що викликає слабкість, набір ваги, депресію;

• збільшення залози — може супроводжуватися дискомфортом та труднощами при ковтанні;

• серцево-судинні порушення — ризик аритмій, підвищеного тиску та атеросклерозу;

• проблеми з фертильністю — у жінок може порушуватися менструальний цикл, а у чоловіків — знижуватися рівень тестостерону.

Інколи перебіг хвороби не супроводжується гормональним дисбалансом — еутиреоз при аутоімунному тиреоїдиті теж зустрічається досить часто. Без належної терапії аутоімунного тиреоїдиту інвалідність може бути встановлена з різних причин. Тому раннє виявлення та контроль допомагають уникнути ускладнень та підтримувати нормальну якість життя.

Симптоми аутоімунного тиреоїдиту

На початкових стадіях хвороба може не викликати виражених симптомів, але поступово вони стають більш помітними:

• загальна слабкість та швидка втомлюваність;

• зниження температури тіла, мерзлякуватість;

• сухість шкіри та ламкість волосся;

• набряклість обличчя та кінцівок;

• уповільнення серцебиття, поява задишки;

• депресія, дратівливість, порушення пам’яті.

Оскільки симптоми можуть нагадувати інші ендокринні порушення, важливо пройти обстеження для встановлення точного діагнозу.

Види тиреоїдиту Хашимото

Тиреоїдит Хашимото — це найпоширеніша форма, яка може мати різні варіанти перебігу:

• гіпертрофічний тип — характеризується збільшенням розміру залози;

• атрофічний тип — відбувається зменшення залози через руйнування її тканин;

• латентний тип — початкові зміни в залозі без вираженої симптоматики.

Визначення форми тиреоїдиту Хашимото важливе для правильного вибору тактики лікування.

Діагностика аутоімунного тиреоїдиту

Дослідження і аналізи при аутоімунному тиреоїдиті включають:

• аналіз крові на гормони щитоподібної залози — визначення рівня ТТГ, Т4 та Т3;

• антитіла до тиреоїдної пероксидази (АТПО) та тиреоглобуліну (АТТГ);

• УЗД щитоподібної залози — дозволяє оцінити розміри, структуру органу.

Своєчасна діагностика допомагає визначити стадію захворювання та підібрати оптимальне лікування.

Лікування аутоімунного тиреоїдиту в Києві в Smart klinika

У Smart klinika в Києві пацієнтам призначають сучасне медикаментозне лікування, яке включає гормонзамісну терапію у разі гіпотиреозу. Це допомагає компенсувати дефіцит гормонів і нормалізувати обмінні процеси. При запальних змінах можливе використання нестероїдних протизапальних засобів.